Батьківські збори в 11 класі на тему "Підготовка до ЗНО"

Поради для батьків. У спілкуванні з дітьми

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

У спілкуванні зі своїми дітьми:

- Радійте вашому синові, доньці;

- Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьоруючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть читкі та визначені вимоги до дитини;

- У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними;

- Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терплячими;

- Спочатку запитуйте "що?", а потім "для чого?", "чому?";

- Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання;

- Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини;

- Частіше хваліть дитину;

- Заохочуйте ігри з іншими дітьми;

- Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти;

- Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству;

- Проявляйте інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо);

- Не втрачайте почуття гумору;

- Грайте з дитиною в різні ігри;

- Частіше робіть щось спільно, усією сім'єю;

- Спілкуйтесь із спеціалістами, читайте книги про виховання дитини;

- Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати;

- Не ставте забагато запитань;

- Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова;

- Не примушуйте дитину робити що-небуть, якщо вона втомилася, засмучена;

- Не вигадуйте для дитини багато правил - вона перестане звертати на них увагу;

- Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у 

Вплив комп'ютера на психіку дитини

ВПЛИВ КОМП'ЮТЕРА НА ПСИХІКУ ДИТИНИ

     Сучасна дитина зростає у середовищі, де комп'ютер така ж звична і буденна річ, як електричне освітлення, автомобілі, телевізори або стільникові телефони. Для батьків, педагогів комп'ютер може стати головним болем, адже він не такий безпечний, як видається на перший погляд
     Деаякі батьки категорично відкидають "комп'ютерну" форму проводження вільного часу дитини, деякі не забороняють сидіти за комп'ютером, але постійно відчувають внутрішню тривогу: дитина допізна сидить за монітором, мало спілкується з однолітками, рідко буває на вулицію Тому, купуючи комп'ютер - корисний, незамінний, чудовий, необхідний дитині інструмент, слід пам'ятати про відповідальність за встановлення правильної взаємодії дитини та машини.
     Давайте розглянемо основні упередження, пов'язані з комп'ютером.
     Постійне перебування у "віртуалі" шкодить розвитку дитини, у тому числі інтелектуальному та емоційному. Так, з одного боку, дитина втрачає інтерес до самостійного мислення, читання, ручної праці, стає пасивним споживачем інформації, як кажуть "рабом Інтернету", а з іншого - деякі діти використовують Інтернет як бібліотеку і джерело інформації.
     Комп'ютер не дає дитині повноцінного спілкування з однолітками або повністю його заміняє. Деяким дітям, що мають складнощі в спілкуванні з однолітками в реальному світі, комп'ютер дає можливість знайти у віртуальному світі співбесідника і навіть друга.
     Розглянемо позитивні і негативні наслідки використання комп'ютера дитиною.
Негативні:                                                                 
- положення сидячи протягом тривалого часу;
- електромагнітне випромінювання;
- перевантаження суглобів кистей рук;
- підвищене навантаження на зір;
- стрес у разі втрати інформації;
- порушення мовлення;
- імпульсивність;
- ситуативність поведінки;
- відсутність ініціативи;
- несамостійність;
- стереотипність мислення;
- слабка орієнтованість на майбутнє.

Позитивні:
- можливість вибору стратегії, поведінки або самонавчання;
- формування ділової мотивації;
- розвиток логічного оперативного мислення;
- уміння прогнозувати;
- можливість експериментувати;
- формування абстрактного мислення;
- акуратність;
- точність;
- раціональність;
- організованість.

     Положення сидячи протягом тривалого часу.

     За комп'ютером дитина сидить у розслабленій позі, що, однак, унаслідок статичності є вимушеною й неприємною: напружені м'язи шиї, голови, рук, спини. У результаті може розвинутися сколіоз.
     При тривалому сидінні за комп'ютером між сидінням стільця й тілом розвивається ефект теплового компресу, що призводить до застою крові в тазових органах. Наслідком цього можуть бути геморой і простатит, тобто захворювання у разі яких потрібне тривале і малоприємне лікування. Крім того, малорухливий спосіб життя часто призводить до ожиріння

     Електромагнітне випромінювання

    Електромагнітне випромінювання комп'ютера прямує від задньої і бічних стінок, тому слід встановити комп'ютер так, щоб ці місця не були спрямовані туди, де ви чи ваша дитина спить чи сидить, працюючи за письмовим столом.
     Науково доведено, що перебування дітей у полі електромагнітних випромінювань не повинно перевищувати двох годин на добу..
     Розташуйте комп'ютер у кутку або ж задньою поверхнею до стіни. Намагайтеся, щоб оптимальна відстань очей від екрана монітора комп'ютера складала щонайменше 45-60 сантиметрів. Не встановлюйте комп'ютери в спальнях, вночі їх повністю відключайте від електричної мережі. Екрани, куди осідає пил та інші шкідливі речовини, щодня протирайте одноразовою вологою серветкою.Якомога частіше провітрюйте кімнату. Для збільшення вологості в приміщенні заведіть акваріум або прилаштуйте інший посуд з водою.

     Перевантаження суглобів кистей рук.
     У пальцях рук внаслідок постійних ударах по клавішах виникає відчуття слабкості, оніміння й "мурашок" у подушечках. Це може призвести до ушкодження суглобного і зв'язного апарата кисті, а надалі захворювання кисті можуть стати хронічними..
Щогодини робіть короткі перерви, під час яких виконуйте комплекс вправ для кистей рук.

     Підвищене навантаження на зір.
     Робота за комп'ютером технічно зводиться до введення або читання тексту, малювання або вивчення деталей малюнка, креслень. Це значне навантаження на очі, адже зображення на екрані дисплея складається не з безперервних ліній, як на папері, а з окремих крапок, які світяться і мерехтять.
     Якщо до того ж монітор невисокої якості й інтерфейс використовуваних програм невдалий, то наслідки не змусять себе довго чекати: у користувача погіршується зір, очі починають сльозитися, з'являється головний біль, стомлення двоїння зображення. Це явище дістало назву "комп'ютерний зоровий синдром". Уникнути його допоможе дотримання основних правил гігієни зору.
     Робоче місце має бути достатньо освітленим, світлове поле рівномірно розподілене по всій площині робочого простору, промені світла не повинні потрапляти прямо в очі. Укомплектуйте комп'ютер гарним монітором, правильно його налаштуйте, використовуйте якісні програми.
     Не забувайте про перерви під час занять дитини на комп'ютері (15хв через кожну годину), гімнастику для очей. Контролюйте зір у лікаря-окуліста. За перших ознак порушення зору терміново потрібно зменшити тривалість занять на комп'ютері.

Стрес у разі втрати інформації
    Коли дитина певний час працювала на комп'ютері над важливою для неї інформацією, а з деяких причин (віруси, перепад напруги, натиснуто не ту кнопку...) втратила її, для неї це неабиякий стрес.
    Тривала робота за комп'ютером призводить до змін у вищій нервовій діяльності, ендокринній, імунній та репродуктивній системах, позначається на зорі й кістково-м'язовому апараті людини. Тривалі й стійкі зміни, як правило, завдають шкоди організму.
    Дублюйте інформацію на окремому диску або на зовнішньому носії.
    Навчіть дитину методів саморегуляції.

Позитивний вплив комп'ютера на розвиток дитини
    До позитивних наслідків належать: формування ділової мотивації, розвиток логічного, оперативного мислення, уміння прогнозувати, розвиток художнього смаку та навичок.
Наразі відомо безліч захопливих розвивальних ігрових програм, які враховують вік, індивідуальні можливості і схильності дитини, сприяють формуванню у неї абстрактного мислення. Вони дають можливість міняти на свій розсуд стратегію вирішення, користуватися різними рівнями складності матеріалу та іншими видами комп'ютерної допомоги.
     Як стверджують педагоги, програмісти, комп'ютерні навчальні системи забезпечують контроль і керування навчальним процесом, будуючи динамічну модель навчання для конкретного учня з урахуванням особливостей його мислення, пам'ять, сприйняття і розуміння матеріалу. Одночасно комп'ютер виробляє у юних користувачів такі якості, як акуратність, точність, раціональність, організованість. Проте в разі тривалого користування комп'ютером ці позитивні якості можуть перерости в негативні: точність і акуратність в педантизм, негнучкість, залежність розумових процесів від розумної машини

Комп'ютерні ігри
    Гострим питанням у будь-якоих міркуваннях про користь комп'ютера є комп'ютерні ігри. Що вони несуть? Користь або шкоду? Спробуймо розглянути це питання детальніше. Позитивні якості ігор, як комп'ютерних, так і простих приблизно однакові.
     Комп'ютерні ігри розвивають у дитини: швидкість реакції, дрібну моторику рук, візуальне сприйняття об'єктів, пам'ять і увагу, логічне мислення, зорово-моторну координацію.
     Комп'ютерні ігри вчать дитину:  класифікувати й узагальнювати, аналітично мислити в нестандартній ситуації, досягти своєї мети, удосконалювати інтелектуальні навички.
     Під час комп'ютерної гри дитина наче потрапляє в чарівну казку, де існує свій світ. Цей світ такий схожий на справжній. Коли герої комп'ютерної гри пропонують дитині полагодити стіну будиночкаабо розташувати цифри по порядку, щоб дістатися скарбів, діти відчувають свою значущість. А якщо в кінці завдання говорять: "Молодець, ти впорався відмінно" - це викликає захват.
    Однак є і негативний бік захоплення комп'ютерними іграми. Це комп'ютерна залежність.
    Ознаки комп'ютерної залежності в дитини:
- їсть, п'є чай, робить уроки біля комп'ютера;
- провів хоча б одну ніч біля комп'ютера;
- прогуляв школу - сидів за комп'ютером;
- приходить додому й відразу сідає за комп'ютер;
- забув поїсти, почистити зуби (раніше такого не спостерігалося)
- перебуває в поганому, роздратованому настрої, не може нічим зайнятися, якщо комп'ютер зламався;
- конфліктує, загрожує, шантажує у відповідь на заборону сидіти за комп'ютером

    Умовно безпечний час, який може проводити дитина за комп'ютером (у хвилинах), можна обчислити, помноживши кількість років, що виповнились дитині, на два. Наприклад якщо їй 10 років, то для неї умовно безпечний час складає 20-30хвилин. Після цього обов'язково має бути перерва не менше ніж на 1 годину. Вибір напрямку розвитку дитини, звичайно ж, стоїть за батьками, їм вирішувати: грати їхнім дітям у комп'ютерні ігри чи ні, але ще раз хочеться звернути увагу на те, що живе, довірливе, дружнє спілкування з дітьми ніколи не замінять комп'ютер.
     Пам'ятайте, що використаннякомп'ютера дитиною будь-якого віку повинно супроводжуватися постійною увагою і супроводом батьків. Тільки постійний контроль, довірливі стосунки між дитиною і батьками зможуть забезпечити виховання критичності мислення і можливість усвідомлення корисної та негативної інформації.

Тест "Які ви батьки?"

Тест "Які ви батьки?"

Вам необхідно вибрати одну з відповідей:

А. Можу і завжди так роблю.

Б. Можу, але не завжди так роблю.

В. Не можу.

Чи можете Ви:

1. У будь-який момент залишити свої справи і зайнятися дитиною?

2. Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?

3. Зізнатися дитині у помилці, яку Ви допустили у ставленні до неї?

4. Вибачитись перед дитиною в разі своєї неправоти?

5. Стримати себе, якщо вчинок дитини роздратував Вас?

6. Поставити себе на місце дитини?

7. Повірити хоча б на хвилину, шо Ви добра фея?

8. Розповісти дитині про повчальний випадок зі свого дитинства, який показує Вас у невигідному світлі?

9. Завжди стримуватись від слів, здатних боляче вразити дитину?

10. Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку?

11. Надати один день, коли вона робила б усе, що їй заманеться і поводила б себе так, як схоче, а Ви ні в що не втручатиметесь?

12. Не відреагувати, коли Ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або просто незаслужено образила іншу дитину?

13. Встояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це примха, скороминуча забаганка?

ПІДРАХУЙТЕ ОЧКИ

Відповідь "А" - 3 бали, відповідь "Б" - 2 бали, відповідь "В" - 1 бал

    Якщо Ви набрали від 30 до 39 балів, це означає, що дитина - найбільша цінність у Вашому житті, Ви прагнете не тільки зрозуміти, а й пізнати її, поважаєте її, дотримуєтесь найпрогресивніших принципів виховання і постійної лінії поведінки. Інакше кажучи, Ви дієте правильно і можете сподіватися на добрі результати.

    Сума від 16 до 30 балів: піклування про дитину для Вас питання першорядне. Ви маєте здібності вихователя, але не завжди застосовуєте їх послідовно і цілеспрямовано. Часто Ви занадто суворі, в інших випадках - надміру м'які, крім того, Ви схильні до компромісів, котрі послабляють виховний ефект. Вам слід серйозно замислитись над своїм підходом до виховання дитини.

     Менше ніж 16 балів свідчить про те, що перед Вами постали серйозні проблеми стосовно виховання дитини. Вам бракує або знань, або бажання і прагнення виховати дитину як особистість, а можливо, й того, і другого. Бажано порадитись із спеціалістами - педагогами та психологами, ознайомитися з літературою з питань сімейного виховання. Не забувайте, що формування особистості дитини - дуже складний і відповідальний процес. Ось чому успішне виконання батьківського обов'язку приносить людині найвище моральне задоволення.

Анкета для виявлення вихованості учня

АНКЕТА

для виявлення рівня вихованості учня на підставі спостережень і висновків, зроблених батьками

І. Ставлення до доручення батьків.

1. Постійно не виконує і не слухає.

2. Часто не слухає і не виконує.

3. Не завжди виконує і слухає.

4. Завжди виконує і слухає.

ІІ. Поведінка дома.

1. Постійно погано себе веде.

2. Часто погано себе веде і не реагує на зауваження.

3. Не завжди на зауваження батьків реагує позитивно.

4. Завжди добрий.

ІІІ. Наскільки з почуттям ставиться до батьків, близьких.

1. Постійно грубіянить, проявляє незадоволення, коли отримує зауваження.

2. Часто проявляє грубість, егоїзм, черствість.

3. Не завжди добрий.

4. Завжди добрий, чуйний.

ІV. Наскільки любить працю.

1. Постійно ухиляється від праці, лінивий.

2. Часто ухиляється від праці, працює тільки під контролем.

3. Не завжди допомагає, робить тільки те, що попросять.

4. Любить працю, постійно допомагає старшим.

V. Наскільки виявляє простоту, скромність у ставленні до батьків до близьких.

1. Дуже хвалиться, зарозумілий.

2. Часто проявляє зарозумілість, зазнайство.

3. Інколи проявляє хвалькуватість, зарозумілість.

4. Завжди простий і скромний.

VІ. Чи проявляє критичність у ставленні до інших.

1. Не критикує, підлаштовується до думки інших членів сім'ї.

2. Дуже різко висловлює свої думки, критичні погляди.

3. Критикує, але не завжди правильно і тактовно.

4. Критикує погляди і поведінку близьких, але тактовно і розумно.

VІІ. Чи проявляє при цьому самокритичність.

1. Зі злістю сприймає критику, на зауваження відповідає грубо.

2. Не сприймає критики інших, не реагує на зауваження.

3. Не завжди самокритичний, не завжди виправляється після зауваження.

4. Самокритичний, поважає критику, намагається враховувати критичні зауваження.

VІІІ. Як ставиться до навчання вдома.

1. Проявляє безвідповідальність у навчанні, уроки вдома не готує, школу відвідувати не хоче.

2. Проявляє безвідповідальне ставлення до навчання, потребує постійного контролю за виконанням домашніх завдань.

3. Не завжди добросовісно готує домашні завдання.

4. Відповідально і добросовісно готує домашні завдання

ІХ. Як ставиться до доручень.

1. Не любить суспільної справи і не виконує її.

2. Частіше всього безвідповідально ставиться до громадських доручень.

3. Не завжди проявляє бажання виконувати громадські доручення.

4. Завжди виконує громадські доручення, розповідає про них дома.

Х. Як ставиться до класу, школи.

1. Не любить свій клас, відкрито виявляє своє негативне ставлення.

2. Не цікавиться життям класу.

3. Любить клас і школу, але не завжди підкріплює цю любов добрими справами.

4. Любить свій клас і школу, підкріплює цю любов добрими справами

Виховний ідеал українців з погляду християнської моралі

Батьківські збори: "Виховний ідеал українців з погляду християнської моралі та національної етнопедагогіки"

Мета: домагатися взаєморозуміння батьків і педагогів у поглядах на кінцеву мету виховного процесу – формування досконалої особистості, яка б виражала суть наших прагнень і максимально відповідала ідеалу сучасного українця.

І. Зміст виступу класного керівника.

Шановні батьки! Тема сьогоднішніх зборів дуже важлива, йдеться-бо про найважливішу мету в житті кожного з нас. Бо скільки б завдань перед нами не стояло, якої б ваги ми їм не надавали, важливішої мети, ніж правильно виховати свою дитину, немає. Адже це означає втілити в життя свою мрію. Тим часом ми щоденно далеко більше уваги приділяємо проблемам громадським, виробничим, економічним, вони настільки поглинають нас, що до дітей іноді й «руки не доходять». Звичайно, у кращому випадку батьки приділяють дітям максимум уваги, дбаючи, щоб вони передусім були здорові, ситі, вдягнуті, задоволені, але не завжди аналізують наслідки своїх взаємин з дітьми, ще рідше заглядають далі завтрашнього дня: а яка людина виросте з мого сина чи доні? А що треба для того, щоб дитина стала такою, як ми хочемо?

Тож поговоримо сьогодні про те, якими ж ми хочемо їх бачити у майбутньому. Чи однакові у нас з вами плани, ідеали? А це так важливо: адже виховання дітей – наша спільна справа. Оскільки ми – українці, то наш ідеал, досконалої особистості має відповідати виховному ідеалу українців, сформованому на основі народних традицій, християнської моралі і загальнолюдських духовних цінностей.

Український народ має давні традиції сімейного виховання, які сягають в глибину праслов’янського світу. У Київській Русі княжої доби вже існували міцні традиції. Головними вихователями були батько й мати. Вони несли відповідальність за трудову підготовку дітей, за їх моральністью сімейне виховання орієнтувалося на громадську думку («А що люди скажуть?»). Кожна епоха вносила свої особливості у виховний ідеал. Так у часи національно-визвольних змагань і Запорізької Січі сформувався ідеал козака – лицаря честі й мужнього захисника Батьківщини. Він був уособленням народного розуміння чоловічої вроди, фізичної вправності, високих моральних якостей: поваги до старших, співчуття до поневолених, почуття справедливості, товариськості, душевної щедрості, тонкого гумору. Цей ідеал надовго став загальнонаціональним, зберігся він і донині. Не було вищої оцінки для юнака ніж «оце козак». У XVIII-XIX ст поряд з ідеалом козака постає гайдамака, опришок, пов’язані з ватажками визвольних рухів – Устимом Кармелюком і Олексієм Довбушем.

У ХХ ст. в Українській народній педагогіці сформувався ще один ідеал борця за незалежність народу – січовий стрілець з його жертовністю, покладеною на вівтар нашої державності.

Але поряд з цими ідеалами, які витворювалися у певні історичні періоди, в нашій національній етнопедагогіці є один сталий ідеал – господар. Він завжди відображав інтереси всього українського народу. Господар – це порядок і лад у всьому, достаток, гідне життя людини, слідування народним традиціям, спостережливість і кмітливість, стабільність і впевненість у завтрішньому дні, забезпечена старість і щаслива доля дітей.

Господиня – це затишок і охайність у хаті і на подвір’ї, де все прибрано і прикрашено, всіх нагодовано і доглянуто; це порада і розрада для всіх домашніх, гостинність і щедрість, а водночас – ощадливість і точний розрахунок. У господині ніщо не пропаде марно, вона вміє з нічого зробити щось, як кажуть у народі.

Господарський син – це біла сорочка, чемність і ввічливість з усіма, повага до старших, до їх звичаїв, готовність захистити меншого; це росяні ранки у полі або на пасовищі, прагнення до знань, розуміння їх потреби в житті.

Господарська дочка – це вишиванки й витинанки, скрині з тканями і шиттям, квітник під вікнами. Господарська донька не ходить, а «звивається»; у неї в руках усе «так і горить»; вона чемна і привітна, дбає про свою дівочу честь.

Власне основна програма сімейного виховання й полягала у підготовці майбутнього господаря і господині.

Лагідність і ліризм нашого народу зумовили гуманістичний стиль української етнопедагогіки. Дитина – дар Божий, її слід доглядати і оберігати, дбати про її тендітну душу,  не допускати наругу над нею. Але народна педагогіка рекомендує лагідні засоби впливу поєднувати з розумною вимогливістю («Хто дітям потаче, той потім плаче», «Люби як душу, тряси як грушу»).

Вдумливо вдивляється народ у душу дитини, вивчає її психологію, розмірковує про заохочення і кару.

Змінюються часи та ідеали. Міняючи в дечому, але не в основі. Скажімо, яка із вищеназваних рис ідеального українського господаря застаріла чи не потрібна сучасному та й майбутньому господарю, главі сім’ї, батькові, чим би він не займався поза домом, яку б посаду не займав? Інше питання, що багато наших батьків дуже далекі від того ідеалу, що свідчить, на жаль, про деградацію. А коли подивимось на сучасних молодиків їз їх дуже вузьким колом захоплень, відсутністю ідеалів, мавпуванням чужого, вульгарною мовою, неповагою до старших, паразитичним способом життя (матері за кордоном заробляють, а синки по барах пропивають). Ох, які далекі вони від того господарського сина! І важко уявити, що вони стануть висококваліфікованими спеціалістами, високоморальними батьками, господарями, людьми, корисними суспільству, які здатні розбудувати й оборонити свою державу. Але, як кажуть, у сім’ї не без виродка. Так було і колись. Та коли тих «виродків» бачиш так багато, закрадається думка про «виродження», і тоді дуже сумною бачиться перспектива.

Видатний вітчизняний педагог Григорій Ващенко, аналізуючи причини невдач нашого народу в неодноразових намаганнях мати свою державу, задумується над психічними особливостями українців.

Справді, «мало на землі народів, що мали б таку тяжку долю, як українці. Протягом віків своїми грудьми захищали європейську культуру від навал диких кочівників зі Сходу і віками не мали власної держави. По-лицарськи боролись за волю, а проте сотні років перебували на становищі колоніального народу… Де причина цих невдач?» – роздумує автор книги «Виховний ідеал». На думку Ващенка, на колоніальному становищі звичайно перебувають народи, що з певних причин мають нижчий розвиток розумової культури. Але ж про українців цього сказати не можна. Далі автор наводить переконливі приклади, що засвідчують високий інтелект, високу розумову культуру українців. Отже, не в інтелекті треба шукати причин тяжкої долі нашої Батьківщини. Учений-педагог бачить ці причини в тому, «що ми не хотіли або не могли використати для блага Батьківщини своїх природних здібностей, причиною нашої недолі є хиби волі».

Посилаючись на твори Гоголя, Ващенко називає такі негативні риси української вдачі як апатія, пасивність, інертність, лінькуватість, а також доводить, що ці хиби не природні, а частково набуті внаслідок історичних обставин. Адже минуле свідчить, що наш народ не завжди був позбавлений силі волі, характеру, що йому властивий високий аристократизм духу, проявів якого можна наводити безліч.

Але аристократизм логічно веде до індивідуалізму. Для українців найцінніше – воля, незалежність в житті особистому, родинному, господарському. Для нього власна вбога хата краща за чужий палац індивідуалізм не заважає спільній праці. Про це свідчать «потоки» - спільна хліборобська робота, чумацькі валки, кооперативи всіх типів. Але така співпраця має бути добровільною.

У несприятливих умовах політичного і суспільного життя, на думку вченого, індивідуалізм українця перетворюється в егоїзм, що характеризується замиканням у колі вузьких особистих інтересів, нехтування інтересами суспільства. Цей егоїзм набуває різних форм, наприклад, ренегатство, кар’єризм, байдужість до всього, що виходить за рамки власних інтересів. Характерною формою українського егоїзму є амбіціонерство. Скільки горезвісних прикладів можна навести, коли заради власних амбіцій нехтувалися інтереси Батьківщини!

Яким же має бути українець з погляду традиційної народної педагогіки та християнської моралі, що стали основою сучасної концепції національного вихованн?

Це має бути гармонійна особистість, головною рисою якої є, найперше – безиежна відданість Богові і Батьківщині. Іншими важливими властивостями є:

-         високий рівень розвитку інтелекту, фахова підготовка;

-         усвідомлення обов’язку служити своєму народу, Батьківщині;

-         любов до народу, засвоєння його культури, традицій, національна гордість;

-         свідомість національної і людської гідності;

-         справедливість;

-         здатність поступитися власними амбіціями, якщо цього вимагають суспільні інтереси;

-         гуманність, доброзичливість, чуйність не лише на словах, а й на ділі;

-         моральна чистота, свідомість юнацької і дівочої Честі, подружньої вірності, батьківської відповідальності, стриманість, підкорення статевих почувань принципам моралі;

-         пошана до батьків, до старших;

-         працьовитість, наполегливість у доягненні мети;

-         вміння володіти собою, не піддаватися емоціям і афектам;

-         свідома дисципліна;

-         естетичний смак, охайність в усьому:одежі, житті, роботі;

-         чемність, ввічливість, висока культура спілкування.

Такий неповний перелік рис, властивих особистості, яку ми прагнемо виховати. Як цього досягти? По-моєму, надзвичайно багато значить авторитет батьків, їхній особистий приклад. Але про це поговоримо на наших наступних тематичних зборах.

ІІ. Виступи батьків.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

·        Ніколи не займайтесь «виховною роботою» в поганому настрої.

·        Чітко визначте, що ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.

·        Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожний її крок.

·        Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи для нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні і недоцільні кроки до мети.

·        Не пропустіть моменту, коли досягнуто перші успіхи. Відмітьте їх.

·        Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.

·        Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки не одне і те саме.

·        Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не зважаючи на помилку.

·        Виховання – це наступність дій.

·        Вихователь повинен бути твердим, але добрим

Ви повинні знати:

·        З ким приятелює ваша дитина;

·        Де проводить вільний час;

·        Чи не пропускає занять в школі;

·        В якому вигляді або стані повертається додому.

Ви зобов’язані помітити і відредагувати, коли:

·        В домі з’явилися чужі речі (виясніть, чиї вони);

·        В домі є запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами);

• В домі з’явилися голки для ін’єкцій, дрібні частинки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних препаратів);
• В домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (виясніть, хто і з якою метою їх використовує);
• В домі надто часто є запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманення);
• Відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінка дітей: порушилася координація рухів, підвищилася збудженість  або в’ялість, з’явилися сліди від заштрикав на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин).

Не дозволяйте дітям та підліткам:

·        Йти з дому на довгий час;

·        Ночувати у малознайомих для вас осіб;

·        Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих родичів та тривалий час вашої відпустки;

·        Знаходитися пізно ввечері і вночі на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих;

·        Носити чужий одяг;

·        Зберігати чужі речі.

Поради для батьків. 10 заповідей

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

10 ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ:

1) Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.

2) Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, тьой - третьому, і це незворотній закон подяки.

3) Не зганяй на дитині образи, щоб не їсти у старості гіркий хліб.. Бо що посієш, те й пожнеш.

4) Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений : дитині важко не менше ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.

5) Не принижуй.

6) Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

7) Не карай себе, якщо чогось не можеш зробити для своєї дитини. Карай - якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.

8) Дитина - це не тиран, що заволодіє усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не "наша", а "своя" дитина, а душа, дана на збереження.

9) Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого б не хотів би, щоб робили твоїй.

10) Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуйся з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою

Безпечна поведінка в побуті і громадських місцях

Безпечна поведінка в побуті і громадських місцях

Безпека при користуванні газом

Загальні відомості про природний та зріджений газ. Умовно гази можна розділити на природний газ (болотний, водяний, коксовий, нафтовий і чадний) і зріджений газ, який знаходиться під тиском у балонах (етан, пропан, бутан). Зріджені гази не мають запаху, тому при використанні у побуті до них додають речовини із запахом для швидкого виявлення їх витоку із газових приладів.

Правила безпечного користування побутовими газовими приладами.

Гази, і особливо продукти їх загоряння, спричиняють отруйну дію, тому треба дотримуватися особливої обережності. Необхідно провітрювати приміщення, де є газові прилади.

Забороняється:

-         користуватися газовими колонками при відсутності тяги;

-    відкривати кран газопроводу, не перевіривши, чи закриті всі крани газової плити;

-         стукати по кранах, пальниках твердими предметами;

-         сушити речі над газовою плитою.

Почувши запах газу, перекрийте кран газоподачі і зателефонуйте 104.

Дії при виявленні запаху газу.

Якщо ви виявили запах газу в приміщенні, то дотримуйтесь наступних правил:

-   не вмикайте електрику;

-   не запалюйте сірники;

-   не паліть;

-   провітріть приміщення;

-   перекрийте крани газоподачі;

-   викличте аварійну бригаду за номером 104.

Будьте обережні – запобігайте утворенню іскор у будь-який спосіб, адже це може призвести до загоряння газу та його вибуху.

Ознаки отруєння. Запобігання отруєнню чадним газом. Долікарська медична допомога при отруєннях.

При отруєнні чадним газом або димом спочатку з’являється головний біль, потім запаморочення, загальна слабкість, сонливість, нудота, починається блювота. Потерпілий може знепритомніти, можливі зупинка дихання і навіть летальний кінець.

Необхідно негайно:

-               сповістити дорослих про випадок, викликати лікаря за телефоном 103;

-               винести постраждалого на повітря;

-               прикласти до носа потерпілого ватку з нашатирним спиртом;

-               забороняється постраждалому давати пити (можна тільки змочити губи та обличчя), будь-які ліки.

У побуті трапляється значно більше нещасних випадків, особливо пов’язаних з пожежами, ніж, наприклад, на виробництві. Домашні роботи виконують люди різного віку – від дітей о дідусів і бабусь, з різним рівнем освіти і ті, хто не має найменшого поняття про техніку безпеки.

Травматизм у дітей обумовлений в основному особливостями дитячого віку: ступенем розумового і фізичного розвитку, відсутністю необхідного життєвого досвіду, підвищеною допитливістю, схильністю до пустощів та ін. Велике значення в попередженні дитячого травматизму має правильна організація побуту, належний нагляд за ними, систематична виховна робота. Побутові травми у дітей не рідко виникають при відсутності порядку в домашньому господарстві, недбалому зберіганні горючих, отруйних, вибухових речовин, сірників, ліків тощо.

Кухня – це приміщення, що має найбільше потенційно небезпечних і шкідливих факторів, які за несприятливих умов можуть зашкодити здоров’ю людини. Наявність вогню, гарячих предметів і рідин може спричинити термічні опіки тіла, пожежу. Наявність газових приладів (плити, водогрійні колонки) створює небезпеку вибуху і пожежі при порушенні правил їх експлуатації. Травму можна одержати при неправильному користуванні ріжучими або колючими предметами (ножем, виделкою, пилкою). Кислоти, луги можуть викликати хімічні опіки.

Одним з розповсюджених джерел харчових отруєнь можуть бути продукти харчування, заражені деякими мікробами, які виділяють дуже сильні отрути білкової природи. До таких мікробів в першу чергу належить паличка бутулінуса, токсин якої є найсильнішим з природних отрут. Смертельною є доза всього лише 10-10 г-кг. Отруєння виникає в результаті вживання консервованих м’яса, риби, грибів, плодів і овочів, заражених спорами цих бактерій, які розвиваються в безкисневому середовищі. Після звичайного для харчових отруєнь початку (блювання, пронос, біль у животі) через декілька годин настає послаблення зору, порушення мови і акту ковтання внаслідок паралічу м’язів глотки і горлянки, потім настає параліч інших м’язів, що призводить до загибелі хворих.

Профілактика важких отруєнь полягає:

-    в необхідності ретельного промивання і кулінарній обробці продуктів домашнього консервування;

-         категорично забороняється вживати в їжу продукти із роздутих банок або банок з пошкодженими швами.