Виховний ідеал українців з погляду християнської моралі

Батьківські збори: "Виховний ідеал українців з погляду християнської моралі та національної етнопедагогіки"

Мета: домагатися взаєморозуміння батьків і педагогів у поглядах на кінцеву мету виховного процесу – формування досконалої особистості, яка б виражала суть наших прагнень і максимально відповідала ідеалу сучасного українця.

І. Зміст виступу класного керівника.

Шановні батьки! Тема сьогоднішніх зборів дуже важлива, йдеться-бо про найважливішу мету в житті кожного з нас. Бо скільки б завдань перед нами не стояло, якої б ваги ми їм не надавали, важливішої мети, ніж правильно виховати свою дитину, немає. Адже це означає втілити в життя свою мрію. Тим часом ми щоденно далеко більше уваги приділяємо проблемам громадським, виробничим, економічним, вони настільки поглинають нас, що до дітей іноді й «руки не доходять». Звичайно, у кращому випадку батьки приділяють дітям максимум уваги, дбаючи, щоб вони передусім були здорові, ситі, вдягнуті, задоволені, але не завжди аналізують наслідки своїх взаємин з дітьми, ще рідше заглядають далі завтрашнього дня: а яка людина виросте з мого сина чи доні? А що треба для того, щоб дитина стала такою, як ми хочемо?

Тож поговоримо сьогодні про те, якими ж ми хочемо їх бачити у майбутньому. Чи однакові у нас з вами плани, ідеали? А це так важливо: адже виховання дітей – наша спільна справа. Оскільки ми – українці, то наш ідеал, досконалої особистості має відповідати виховному ідеалу українців, сформованому на основі народних традицій, християнської моралі і загальнолюдських духовних цінностей.

Український народ має давні традиції сімейного виховання, які сягають в глибину праслов’янського світу. У Київській Русі княжої доби вже існували міцні традиції. Головними вихователями були батько й мати. Вони несли відповідальність за трудову підготовку дітей, за їх моральністью сімейне виховання орієнтувалося на громадську думку («А що люди скажуть?»). Кожна епоха вносила свої особливості у виховний ідеал. Так у часи національно-визвольних змагань і Запорізької Січі сформувався ідеал козака – лицаря честі й мужнього захисника Батьківщини. Він був уособленням народного розуміння чоловічої вроди, фізичної вправності, високих моральних якостей: поваги до старших, співчуття до поневолених, почуття справедливості, товариськості, душевної щедрості, тонкого гумору. Цей ідеал надовго став загальнонаціональним, зберігся він і донині. Не було вищої оцінки для юнака ніж «оце козак». У XVIII-XIX ст поряд з ідеалом козака постає гайдамака, опришок, пов’язані з ватажками визвольних рухів – Устимом Кармелюком і Олексієм Довбушем.

У ХХ ст. в Українській народній педагогіці сформувався ще один ідеал борця за незалежність народу – січовий стрілець з його жертовністю, покладеною на вівтар нашої державності.

Але поряд з цими ідеалами, які витворювалися у певні історичні періоди, в нашій національній етнопедагогіці є один сталий ідеал – господар. Він завжди відображав інтереси всього українського народу. Господар – це порядок і лад у всьому, достаток, гідне життя людини, слідування народним традиціям, спостережливість і кмітливість, стабільність і впевненість у завтрішньому дні, забезпечена старість і щаслива доля дітей.

Господиня – це затишок і охайність у хаті і на подвір’ї, де все прибрано і прикрашено, всіх нагодовано і доглянуто; це порада і розрада для всіх домашніх, гостинність і щедрість, а водночас – ощадливість і точний розрахунок. У господині ніщо не пропаде марно, вона вміє з нічого зробити щось, як кажуть у народі.

Господарський син – це біла сорочка, чемність і ввічливість з усіма, повага до старших, до їх звичаїв, готовність захистити меншого; це росяні ранки у полі або на пасовищі, прагнення до знань, розуміння їх потреби в житті.

Господарська дочка – це вишиванки й витинанки, скрині з тканями і шиттям, квітник під вікнами. Господарська донька не ходить, а «звивається»; у неї в руках усе «так і горить»; вона чемна і привітна, дбає про свою дівочу честь.

Власне основна програма сімейного виховання й полягала у підготовці майбутнього господаря і господині.

Лагідність і ліризм нашого народу зумовили гуманістичний стиль української етнопедагогіки. Дитина – дар Божий, її слід доглядати і оберігати, дбати про її тендітну душу,  не допускати наругу над нею. Але народна педагогіка рекомендує лагідні засоби впливу поєднувати з розумною вимогливістю («Хто дітям потаче, той потім плаче», «Люби як душу, тряси як грушу»).

Вдумливо вдивляється народ у душу дитини, вивчає її психологію, розмірковує про заохочення і кару.

Змінюються часи та ідеали. Міняючи в дечому, але не в основі. Скажімо, яка із вищеназваних рис ідеального українського господаря застаріла чи не потрібна сучасному та й майбутньому господарю, главі сім’ї, батькові, чим би він не займався поза домом, яку б посаду не займав? Інше питання, що багато наших батьків дуже далекі від того ідеалу, що свідчить, на жаль, про деградацію. А коли подивимось на сучасних молодиків їз їх дуже вузьким колом захоплень, відсутністю ідеалів, мавпуванням чужого, вульгарною мовою, неповагою до старших, паразитичним способом життя (матері за кордоном заробляють, а синки по барах пропивають). Ох, які далекі вони від того господарського сина! І важко уявити, що вони стануть висококваліфікованими спеціалістами, високоморальними батьками, господарями, людьми, корисними суспільству, які здатні розбудувати й оборонити свою державу. Але, як кажуть, у сім’ї не без виродка. Так було і колись. Та коли тих «виродків» бачиш так багато, закрадається думка про «виродження», і тоді дуже сумною бачиться перспектива.

Видатний вітчизняний педагог Григорій Ващенко, аналізуючи причини невдач нашого народу в неодноразових намаганнях мати свою державу, задумується над психічними особливостями українців.

Справді, «мало на землі народів, що мали б таку тяжку долю, як українці. Протягом віків своїми грудьми захищали європейську культуру від навал диких кочівників зі Сходу і віками не мали власної держави. По-лицарськи боролись за волю, а проте сотні років перебували на становищі колоніального народу… Де причина цих невдач?» – роздумує автор книги «Виховний ідеал». На думку Ващенка, на колоніальному становищі звичайно перебувають народи, що з певних причин мають нижчий розвиток розумової культури. Але ж про українців цього сказати не можна. Далі автор наводить переконливі приклади, що засвідчують високий інтелект, високу розумову культуру українців. Отже, не в інтелекті треба шукати причин тяжкої долі нашої Батьківщини. Учений-педагог бачить ці причини в тому, «що ми не хотіли або не могли використати для блага Батьківщини своїх природних здібностей, причиною нашої недолі є хиби волі».

Посилаючись на твори Гоголя, Ващенко називає такі негативні риси української вдачі як апатія, пасивність, інертність, лінькуватість, а також доводить, що ці хиби не природні, а частково набуті внаслідок історичних обставин. Адже минуле свідчить, що наш народ не завжди був позбавлений силі волі, характеру, що йому властивий високий аристократизм духу, проявів якого можна наводити безліч.

Але аристократизм логічно веде до індивідуалізму. Для українців найцінніше – воля, незалежність в житті особистому, родинному, господарському. Для нього власна вбога хата краща за чужий палац індивідуалізм не заважає спільній праці. Про це свідчать «потоки» - спільна хліборобська робота, чумацькі валки, кооперативи всіх типів. Але така співпраця має бути добровільною.

У несприятливих умовах політичного і суспільного життя, на думку вченого, індивідуалізм українця перетворюється в егоїзм, що характеризується замиканням у колі вузьких особистих інтересів, нехтування інтересами суспільства. Цей егоїзм набуває різних форм, наприклад, ренегатство, кар’єризм, байдужість до всього, що виходить за рамки власних інтересів. Характерною формою українського егоїзму є амбіціонерство. Скільки горезвісних прикладів можна навести, коли заради власних амбіцій нехтувалися інтереси Батьківщини!

Яким же має бути українець з погляду традиційної народної педагогіки та християнської моралі, що стали основою сучасної концепції національного вихованн?

Це має бути гармонійна особистість, головною рисою якої є, найперше – безиежна відданість Богові і Батьківщині. Іншими важливими властивостями є:

-         високий рівень розвитку інтелекту, фахова підготовка;

-         усвідомлення обов’язку служити своєму народу, Батьківщині;

-         любов до народу, засвоєння його культури, традицій, національна гордість;

-         свідомість національної і людської гідності;

-         справедливість;

-         здатність поступитися власними амбіціями, якщо цього вимагають суспільні інтереси;

-         гуманність, доброзичливість, чуйність не лише на словах, а й на ділі;

-         моральна чистота, свідомість юнацької і дівочої Честі, подружньої вірності, батьківської відповідальності, стриманість, підкорення статевих почувань принципам моралі;

-         пошана до батьків, до старших;

-         працьовитість, наполегливість у доягненні мети;

-         вміння володіти собою, не піддаватися емоціям і афектам;

-         свідома дисципліна;

-         естетичний смак, охайність в усьому:одежі, житті, роботі;

-         чемність, ввічливість, висока культура спілкування.

Такий неповний перелік рис, властивих особистості, яку ми прагнемо виховати. Як цього досягти? По-моєму, надзвичайно багато значить авторитет батьків, їхній особистий приклад. Але про це поговоримо на наших наступних тематичних зборах.

ІІ. Виступи батьків.

Щодо застосування державної мови

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

·        Ніколи не займайтесь «виховною роботою» в поганому настрої.

·        Чітко визначте, що ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.

·        Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожний її крок.

·        Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи для нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні і недоцільні кроки до мети.

·        Не пропустіть моменту, коли досягнуто перші успіхи. Відмітьте їх.

·        Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.

·        Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки не одне і те саме.

·        Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не зважаючи на помилку.

·        Виховання – це наступність дій.

·        Вихователь повинен бути твердим, але добрим

Ви повинні знати:

·        З ким приятелює ваша дитина;

·        Де проводить вільний час;

·        Чи не пропускає занять в школі;

·        В якому вигляді або стані повертається додому.

Ви зобов’язані помітити і відредагувати, коли:

·        В домі з’явилися чужі речі (виясніть, чиї вони);

·        В домі є запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами);

• В домі з’явилися голки для ін’єкцій, дрібні частинки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних препаратів);
• В домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (виясніть, хто і з якою метою їх використовує);
• В домі надто часто є запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманення);
• Відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінка дітей: порушилася координація рухів, підвищилася збудженість  або в’ялість, з’явилися сліди від заштрикав на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин).

Не дозволяйте дітям та підліткам:

·        Йти з дому на довгий час;

·        Ночувати у малознайомих для вас осіб;

·        Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих родичів та тривалий час вашої відпустки;

·        Знаходитися пізно ввечері і вночі на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих;

·        Носити чужий одяг;

·        Зберігати чужі речі.

Чи знаєш ти свої права?

Тема.Чи знаєш ти  свої права?                                                                                Мета: ознайомити учнів із правами дітей в Україні; розкрити поняття            законності; вчити дітей практично використовувати свої знання; формувати правову культуру школярів.     

        

        Хід заняття                                                                                                                                             

Вступне слово вчителя     

    Сьогодні ми  з вами поговоримо про те, які саме права дітей закріплені в Конвенції про права дитини, як Конституція України закріплює ці права  за громадянами України, а ви є юними громадянами нашої держави. Вони записані в Конвенції про права дитини, прийнятій 20 листопада 1989 року на засіданні Генеральної Асамблеї ООН. Конвенція про права дитини закріплює положення про те, що права дитини не можуть бути обмежені ні за кольором шкіри, ні за релігією, національним чи майновим станом, ні за станом здоров‘я, ні за походженням. Про це йдеться в статті 2 Конвенції.                   

   Згідно зі статтею 6 Конвенції кожна дитина має право на життя. Це ж підтверджує і стаття 27 Конституції. Згідно з Конвенцією про права дитини діти мають права на збереження своєї індивідуальності, включаючи громадянство, ім‘я та сімейні зв‘язки. Ніхто не може розлучити дитину з батьками за винятком тих випадків, коли таке розлучення здійснюється в інтересах дитини.                                                                                                                          Словникова робота :                                                                                                           Декларація – це слово латинське, у перекладі означає заява, оголошення.  Конвенція  латинське слово. Це угода, міжнародний договір з певних питань.                                                                                                                                     Учитель. Два права дитини із Закону про охорону дитинства, поетеса Ірина  Жиленко опоетизувала у віршах. Назвіть права, відшукайте відповідні статті в Законі.

                                                                                                                                 Учень.                                                                                                                               У  неньки народилося дитя.                                      

 Дитя мо! Бог дав тобі життя.     

 І щоб ніхто не заподіяв шкоди                                          

 тобі, малесенький громадянин,-          

 Бог дав закони нашому народу… 

 Від дня народження, від іменин-                

 він твій,цей світ широкий за вікном. 

 Ти на життя і щастя маєш право                                                

 під золото – блакитним знаменом  

 своєї Української держави.                                                      

Учениця.                                                                                                                            І дівчатко, і хлоп‘я                                                                                                            мають право на ім‘я.                         

  Ти – Надійка, я – Василь.    

  А оцей малюк – Максим.         

  Мають Дмитрик і Оленка                       

  ще й по батькові ім‘я.                               

   «Я – Дмитро Ілліч Орленко»,-                 

  каже впевнено хлоп‘я.                                                                                                      І дівчатко, і – хлопчина,                        

  і великі, і малі                                                                                                                    мають  власну Батьківщину,                                                                                            найріднішу на землі.    

  Мають право називати -                                                                                                    Україну словом Мати,           

  бо вона дітей завжди                                                                                                        оборонить від біди.           

                                                                                                        

Учитель. Про які права говориться у віршах Ірини Жиленко? 

                                       

Давайте послухаємо принципи Декларації прав дитини.  

                                              

Принципи Декларації прав дитини                                                                            (читають діти)            

  1. Ми – діти світу. Хто б не були наші батьки, де б не жили і в що б ми                   не вірили, поводьтеся з нами як з рівними. Ми гідні того, щоб отримати все   найкраще з того, що може дати світ.                                                           

 2. Захищайте нас, щоб ми мали змогу рости гідно і вільно.

 3. Нехай у нас буде ім‘я і земля, яку ми можемо називати своєю.                

 4. Ми не повинні мерзнути, і в нас має бути дах над головою. Якщо захворіємо, то нам необхідний догляд.                                                                                  

 5. Якщо у нас є проблеми у фізичному чи розумовому розвитку, ви ще більше турбуйтеся про нас і враховуйте наші потреби.                                                

6. Дайте нам змогу жити в сім‘ї. Якщо сім‘я не може піклуватися про нас, то візьміть нас до себе.                                                                                                

7. Добре навчайте нас, щоб ми могли бути щасливими і плідно прожили життя. Але дайте нам змогу гратися, щоб ми самі навчалися.                                      

8. Хай у важку годину ми будемо першими, кому ви допоможете.                           

9. Захистіть нас від жорстокості й від тих, хто з нами погано поводиться. 

10. Ростіть нас в умовах терпимості, свободи і любові.                                                                                                  

     Учитель. Ваша найближча мета – знайти, визначити і зайняти своє місце у  суспільстві. Ви – частинка суспільства, і наскільки гармонійним буде  співіснування залежить, переважно, від вас як особистості. Однак запам‘ятайте: поряд з вами живуть люди, які також мають права. Народна мудрість каже: «Якого ставлення бажаєш до себе – так стався і до інших», «Людина – коваль свого щастя». І ці вислови не потребують доказів, оскільки перевірені століттями. Найважливіші для людини та суспільства відносини,упорядковані нормами права, тобто нормами, записаними в законах.                    

                                                                                                                    

   Виступи дітей.                                                                                                                                         

Знати свої права – значить уже наполовину володіти ними.                                         

– Право на життя та розвиток – головне право людини. Стаття 6.                            

– Право на особисте життя. Стаття 16.            

– Право на індивідуальність. Статті 7,8.                                                                       

– Право дитини знати своїх батьків, право на піклування та можливість    виховуватись у сім‘ї. Статті 7-9.                         

– Право на свободу думки, совісті,релігії та поглядів. Статті 12-14.

– Право на отримання, передачу, доступ до інформації. Стаття 17                           

– Право дитини – сироти. Статті 20,21.                                  

– Право на отримання освіти. Статті 28, 29.                                                               

– Право дитини на соціальне забезпечення і належний рівень життя. Стаття 26 – Право на захист від незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин. Стаття 33.                                                                                                           – Права дитини – інваліда і дитини з вадами фізичного та розумового розвитку.   

– Права дитини, яка порушила законодавство. Стаття 40.

                 

Учитель.  А зараз ми проведемо з вами міні-вікторину з правових знань.

1. У скільки років ми стаємо повноправними громадянами? (У 18 років)

                                  

2. У 1924 році у місті Женеві було вперше прийнято документ про права дитини. Як називався цей документ? (Декларація)

                                                                       

3. У 1989 році прийнято новий документ (Декларація про права дитини)                Що містить цей документ? (Положення)                                                                                          

4. У квітні 2001 року Україна прийняла Закон про охорону дитинства, основне завдання якого…( захист прав дитини)                                                                                                      

5. Основну відповідальність за розвиток дитини, за створення умов для всебічного розвитку несуть…(батьки, стаття 8)

                                                                                    

6.Кожна дитина після народження має право на…( ім‘я, стаття 7)

                                          

7. Стаття 9 декларує право на …(інформацію)

                                                                                             

8. Стаття 19 декларує право на … (освіту)

                                                                                          

9. Стаття 6 декларує право на … (життя)

                                                                                            

10. Стаття 4 декларує право на … (відпочинок)

                                                                                 

11. Стаття 10 декларує право на … (гідність)

                                                                         

Учитель. Не забувайте, діти, що кожна  дитина має не лише права, а й обов’язки: перед сім’єю, товаришами, однокласниками,суспільством.                                 

Як член родини, учень, громадянин суспільства ти повинен:

                  

- піклуватися про своє здоров’я, зміцнювати його;

                                                                          

- бути чемним і уважним, поважати старших;

                                                                                                

- старанно та наполегливо вчитися;

                                                                                                             

- посильно допомагати батькам;

                                                                                                                       

- не порушувати законів.

                                                                                                             

     Обов’язки учнів викладені у Законі про освіту; Статуті школи.

                                                                       

     Учитель. Ось і закінчилася наша виховна година, і я впевнена, що ви дізналися багато цікавого і повчального для себе. Намалюйте, будь ласка,  вдома малюнок на тему: «Я маю право на …».                                                                             Закінчити наш урок я хочу такими словами.          

Хочеш  Людиною справжньою стати                                                                          Наші закони навчись поважати                                                                                     

Навчись їх виконувать завжди і всюди                                             

Тоді і тебе поважатимуть люди!

  

        

УРОК ДОБРОТИ І МИЛОСЕРДЯ

УРОК ДОБРОТИ І МИЛОСЕРДЯ

Краса врятує світ

Ф. М. Достоєвський

Бути добрим до кожної травинки ніжної…

Є. Євтушенко

Добро все переможе

Народна мудрість

Записи на дошці:

Добро

-               Усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям, благо.

-               Добра, корисна справа, дія, вчинок.

Зло

-               Що-небудь погане, недобре

-               Нещастя, лихо, горе

-               Почуття роздратування, гніву, досади, розлюченість.

(Великий тлумачний словник сучасної української мови.

В. Г. Бусел)

Милосердя – щиросердність, співчуття, готовність робити добро всякому, любов на ділі, здатність відгукнутись на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини що потрапила в біду.

(Тлумачний словник В. І. Даля)

Учитель

Дорогі діти! Сьогодні у нас незвичайний урок – Урок доброти і милосердя.

Відтак, почнемо розкривати велику таємницю природи добра.

Перед вами таблиця. На ній ви бачите слова: любити, сподіватися, шана, ненависть, сумний, хвороба, справедливість, війна, кров.

Завдання. Знайдіть спочатку слова, які символізують добро.

А тепер слова, які символізують зло.

Молодці! Інтуїтивно ви правильно визначили значення слів.

Ми зробили перший крок до визначення поняття «добро». А як уявляємо добро?

Чи можна доторкнутися до Добра?

Чи можна покуштувати?

Чи можна понюхати?

Отже, це категорія не матеріальна, а духовна. Вона стоїть поряд з такими поняттями, як Душа, Дух.

Як же зрозуміти, що це – Добро?

З чим воно асоціюється? З яким предметом ви пов’язуєте поняття «Добро»? (Сонце, мати, природа тощо)

Як би ви його намалювали?

(До дошки запрошуються художники.)

Завдання: намалювати Добро

-               Якщо добро зобразити у вигляді музики, яка це буде музика? (Весела, сумна, жанр)

-               Яким кольором ви намалювали б Добро?

-               Що є протилежністю добра?

-               Чого більше в сучасному світі – Добра чи Зла?

Отже, Добро – духовна категорія, її не можна торкнутися, понюхати, посмакувати. Добро можна тільки відчути: це ласкаве , добре, ніжне ставлення, це готовність допомогти у скрутну хвилину, це любов до оточуючого світу. Це те, що змушує нас радіти, любити, співчувати.

А тепер звіримо свої знання про любов зі словником (зачитується визначення категорії добра із словників)

Завдання:

-               Де найяскравіше світять зорі, і де ми робили перші кроки, де у нас були перші відкриття, перші розчарування?

-               Хто перший у вашому житті допомагає пізнати суть Добра? У кого найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші в світі руки?

Уважно послухайте оповідання.

Маленька дівчинка приїхала з мамою у велике місто. Пішли вони на базар. Мама вела доньку за руку. Дівчинка побачила щось цікаве. На радощах заплескала в долоні. І загубилася в юрбі. Загубилася і заплакала:

– Мамо!.. Де моя мама?

Люди оточили дівчинку і питають

– Як тебе звуть, дівчинко?

– Оля.

– А маму як звуть? Скажи, ми зараз її знайдемо.

– Маму звуть… мама… матуся.

Люди усміхнулися. І знову питають:

– Ну скажи, які в твоєї мами очі: карі, сині, блакитні, сірі?

– Очі в неї… найдобріші…

– А коси? Які в мами коси – чорні, русі?

– Коси… Найкрасивіші…

Люди знову усміхнулися. Питають:

– Ну скажи, які в неї руки? Може, якась родимка у неї на руках є, згадай.

– Руки в неї… найласкавіші.

Пішли люди і оголосили по радіо: «Загубилась дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші в світі руки». Як ви думаєте, знайшлася мама? Чому ви так думаєте?

Мама дала нам життя. Вона нас жаліє, коли ми поранимо пальчик, вона недосипає ночей, коли ми хворіємо, вона завжди піклується про нас, навіть тоді, коли ми виростемо і станемо дорослими. Отже, віддячте мамі своєю добротою, щоб у неї було менше сивих волосинок.

Робота в парах. Закінчіть речення: «Мені добре, коли…»

«Бути милосердним – це…»

б) А хто вас любить дуже-дуже, навіть іноді більше ніж мама, захищає нас від злого в світі, пече смачні пиріжки і кладе в свята під подушку подарунок?

Святковий обід

Ніна живе у великій родині. В неї мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся. Ніна в родині найменша, їй восьмий рік. Бабуся найстарша: їй уже вісімдесят два. Коли сім’я обідає, в бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до рота, ложка тремтить і з неї капає на стіл.

Незабаром у Ніни день народження. Мама сказала, що на її іменини буде в них святковий обід. На обід Ніна запросить своїх подруг. Ось і гості прийшли. Мама накриває стіл білою скатертиною. А Ніна думає: «Це ж і бабуся за стіл сяде. А в неї руки тремтять… Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: В Ніниної бабусі руки тремтять».

Ніна тихенько й каже:

­– Мамо, нехай бабуся з нами за стіл не сідає.

– Чого? – дивується мати.

– У неї руки тремтять. На стіл накапає.

Мама зблідла. Не сказала ні слова, зняла зі столу білу скатертину й сховала її в шафу.

Вона довго сиділа мовчки. А потім сказала: «Бабуся нездужає. Тому святкового обіду не буде. Вітаю тебе Ніно з днем народження. Моє тобі побажання – бути людиною».

Запитання: Що це означає бути людиною?

Висновок: Бути Людиною – це поважати старість, дбайливо й терпеливо ставитись до проявів старості, пам’ятаючи, що ніхто в цьому житті не вічний, кожен буде старим і немічним.

Ми з вами поговорили про маму, бабусю. А про кого з найрідніших людей ми забулися? Зачитаю оповідання «Наш тато одужав».

У синьоокої Катрусі сьогодні велика радість. Більше року хворів її тато. В лікарні лежав, три операції переніс. Мама і Катруся усе горювали. Не раз, бувало, Катруся вночі прокинеться й чує: мама тихо плаче. А сьогодні татко вже на роботі. Здоровий і бадьорий. Радісно сяють Катрусині очі. Як прийшла вона до школи, зустріла й поділилася радістю:

– Наш тато одужав.

Петько і Грицько подивилися на Катрусю, знизили плечима й нічого не сказавши побігли ганяти м’яч. Катруся підійшла до дівчаток.

– Наш тато одужав, - сказала вона й засяяла на радощах.

Одна із них, Ніна, здивовано спитала:

 – Ну то й що?

 Катруся відчула, як до горла підкотилася грудка і їй стало важко дихати. Вона відійшла до одинокої тополі на краю шкільного подвір’я і заплакала.

– Чого ти Катрусю плачеш? – почула вона тихий, ласкавий голос.

Підводить голову – Костик, мовчазний хлопчик, що сидить за останньою партою.

– Наш тато одужав, – каже, схлипуючи, Катруся.

– Ой, як здорово! – зрадів Костик. – Біля нашого дому в бору зацвіли проліски. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо і понесемо вашому татові.

Як би хто знав, як було радісно на душі у Катрусі.

Запитання: Чому ж так радісно було на душі у Катрусі?

Висновок: Бути добрим – це не тільки здатність допомагати, по співчувати.

Бути добрим – це здатність радіти чужим радощам, успіхам, сприймати чужу радість, як свою.

Звучить пісня «Бути добрим»

Добрим бути просто чи не просто?

Не залежить доброта від зросту,

І дитина робить добру справу

Як не кине друга на поталу.

Як людей полюбиш, пошануєш,

Силу для добра в душі відчуєш.

І закрутиться земля скоріше,

Якщо разом станемо добріші

Доброта з роками не старіє

Доброта від холоду зігріє

І якщо вона як сонце світить,

То радіють і дорослі й діти.

Дорогі діти! Давайте зараз заглянемо у свою душу і дамо відповідь на таке питання: чи завжди наші слова відповідають вчинкам? Що красномовніше говорить про здатність творити добро – красиве слово, не підкріплене ділом, чи конкретна справа?

Зараз послухаємо оповідання «Сьома дочка».

СЬОМА ДОЧКА

Було у матері сім дочок. Ось поїхала мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулася додому аж через місяць.

Коли мати ввійшла до хати, дочка одна за одною стали говорити, як вони знудьгувалися за матір’ю.

– Я скучила за тобою, немов ластівка за сонячним промінням, – сказала перша дочка.

– Я чекала тебе, як суха земля жде краплину дощу, – промовила друга дочка.

– Я плакала за тобою, як маленьке пташеня плаче за пташкою, – сказала третя.

– Мені було тяжко без тебе, як бджолі без квітки, – щебетала четверта.

– Ти снилася мені, як троянді сниться краплина роси, – промовила п’ята.

– Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейко, – сказала шоста.

А сьома дочка нічого не сказала. Вона роззула матусю і принесла їй води у ночвах – помити ноги.

Запитання:

Хто найбільше любить свою матір?

Висновок: Добро – дієве. Воно любить конкретні справи.

Довіртеся в своєму житті принципам: «Якнайменше красивих фраз, якнайбільше красивих справ».

Ми тільки-но поговорили на тему: «Добро і сім’я», де сказали, що сім’я – це маленька спільність рідних по крові людей.

А якщо взяти багато сімей і з’єднати їх, то це буде вже народ.

З давніх-давен народ збирав перлини мудрості, які передавалися із уст в уста. Є в народній скарбниці і прислів’я про добро та зло.

Робота в групах.

Завдання. Перед вами конверти, в яких ви знайдете,  слова про добро. Ви повинні скласти з цих слів речення – тобто прислів’я про добро. Той, хто зробить це першим, отримає приз.

Цим не обмежується скарбниця української народної творчості про добро і зло.

Зачитую прислів’я, що записані на дошці:

1.     Добро плодить добро, а зло плодить зло.

2.     Добро не пропадає, а зло умирає.

3.     Не все добре, що солодке.

4.     Ти до нього з добром, а він до тебе з колом.

5.     Не всяка стежка без спориша, не в кожної людини добра душа.

6.     Добрий чоловік і сусідів дім від вогню збереже.

7.     Від лиха до добра недалека дорога.

8.     З добрим дружись, а злого й лихого стережись.

9.     Не сподівайся за добро дяки.

10.            Злий плаче від зависті, а добрий від радості.

11.            Все зле – все немудре.

12.            У кого є злість, той своє серце їсть.

13.            Хто сам не знав зла, не вміє шанувати добра.

14.            Злий сам себе б’є.

15.           Злість до добра не доводить.

Про Добро ми поговорили. А поняття, яке стоїть пліч-о-пліч з добром, називається – Милосердя.

Давайте пізнаємо природу цього слова. Як ви думаєте, що воно означає?

Зачитую визначення з словника В. Даля поняття «Милосердя».

Розповідь про історію виникнення організації «Червоний хрест», принципи діяльності.

Випробовування

Діти розв’язували задачу. Стояла тиша. Раптом у двері хтось постукав. В клас зайшов директор і сказав: «Привів нову ученицю». Всі побачили маленьку ученицю. Тридцять пар очей дивилися на нову школярку. Дівчинка була горбатою.

В учителя забилося серце. Він дивився в очі школяра, сам відчував, що в його очах – молитва: «Хай не побачить дівчинка в ваших поглядах, дорогі діти, ні подиву, ні насмішки».

В дитячих очях учитель побачив радість: приїхала нова учениця. Вони дивилися тільки в очі – і ласкаво посміхались.

Учитель сказав: «Її звати Оля. Вона приїхала до нас здалеку. Хто уступить їй місце за першою партою? Бачите, яка вона маленька». Всі шість хлопчиків і дівчаток, які сиділи за першою партою, підняли руки і стали просити: «Я перейду!»

Оля сіла за першу парту.

Питання: Як ви гадаєте: клас витримав випробовування?

Висновок: бути добрим – це бережливо ставитись до слабших від себе, до інвалідів, розуміючи, що здоров’я – це божий дар і ми не повинні хизуватися ним перед слабшими за себе. Здорова і красива фізична оболонка не завжди свідчить про духовне багатство і душевну красу, а в немічному тілі може бути багатий внутрішній зміст, любов до оточуючих, милосердне ставлення до інших.

«Не будьте байдужим, байдужість смертоносна для душі». (М.Горький)

Діти! Ми поговорили про ставлення до найбільших людей – батька, матері, бабусі, про ставлення до слабших себе та інвалідів, а тепер давайте поговоримо про ставлення до братів і сестер наших молодших – тварин, які є частинкою природи і теж мають серце, очі, вуха, відчувають тепле відношення до себе.

Запитання: Як Ви розумієте вислів, написаний на дошці: «Захистіть дітей і тварин. У них немає права голосу, у них немає права вибору».

Послухаємо оповідання.

ПОСИРОТИВ

Юрко прийшов до школи з рогаткою. До уроків було чимало часу. Він сів під кущем бузку і став дивитися на горобців, що весело цвірінькали, плигаючи з гілки на гілку.

Враз всі горобці знялися і кудись полетіли. Залишився один. Він цвірінькав тихо і ласкаво. Потім став дзьобиком чистити пір’ячко. Юрко націлився з рогатки й пустив у нього камінець.

Юркові стало страшно: «Невже це я зробив?» - подумалось йому.

Тут відчув, як хтось поклав йому руку на плече. Панас Іванович відхилив гілку, і Юрко побачив на бузковій гілці горобине гніздо. З нього виглядало п’ятеро пташенят. Голі, безпомічні, вони жалібно пищали, роззявляли дзьобики.

– Вони тепер лишилися без матері, – тихо сказав Панас Іванович. – А якби з твоєю мамою хтось так вчинив…

Юрко стояв блідий і мовчазний.

– Ну що ж, іди на урок, – зітхнув Панас Іванович. – Допомогти цим бідолашкам ніхто вже не зможе…

Уночі Юрко майже зовсім не спав. Йому ввижалися пташенятка, що роззявили дзьобики і жалібно пищали, гукаючи матусю.

Запитання: Як ви оцінюєте вчинок Юрка? Що керувало ним, коли він вбив пташку?

Висновок: людина на те і людина, щоб оцінювати і зважувати свої дії і вчинки. Часто людська легковажність і байдужість стає причиною страждань і невлаштованості братів наших молодших. Отже не будьте байдужими. Пам’ятайте, що всі ми – діти Космосу  і ми народжені для того, щоб плекати добро.