Правила і
закони в твоєму житті
Не меркнуть зорі,
Йдуть у небуття,
Бо мають право вік світити.
Я ж маю право на життя,
Я гідно мушу жити
Життя інколи подає нам такі уроки, що ми волею-неволею
починаємо відстоювати свої права, без яких ми – ніхто. Тому важливо сьогодні
знати кожному хоча б ази правової безпеки для захисту своїх прав. За висновками
всеукраїнського соціологічного опитування 8% підлітків не знає жодного з прав,
декларованих Конвенцією про права дитини. Тільки 3% дітей впевнені в тому що їх
права виконуються.
Ми часто чуємо і самі повторюємо слова: право,
правильно, правило.
Всі ці слова мають один корінь, пов’язаний зі словом
правий, той, хто дотримується правил, діє правильно.
Отже, правило – це певне положення, в якому відбито
взірець діяльності або поведінки людини.
Зрозуміло, що правила створюються для того, щоб їх
дотримувались.
Але у повсякденному житті ми доволі часто зустрічалися
з випадками. Коли вони порушуються.
Наприклад: (сценка, два
хлопчика розмовляють).
1-й хлопчик. Правила, всюди правила. Дорогу переходь на зелене
світло, а я хочу тоді коли мені потрібно
2-й хлопчик. До гімназії ходи у формі, а мені не хочеться.
1-й хлопчик. Працювати можна з 16 років, одружуватись з 18, в
школі навчатись обов’язково – ні, я від цього страшенно втомився.
2-й хлопчик.
А я хочу на
перерві
Коридорами
гасать.
Смикать всіх
дівчат за коси
І ходить по
партах босий.
А як пролуна
дзвінок,
Й побіжать
всі на урок, хочу ставити підніжки,
Хто і впаде –
я посміюся трішки.
1-й хлопчик. Все ж таки без правил і законів класно!
2-й хлопчик. От хоча б на день потрапити в абсолютно вільний світ,
робити що захочеться, не дотримуючись ніяких правил.
Ведучий. Ну що ж, запрошую вас в світ, де не існує ніяких
правил. Живіть!
Сценка 2 (до хлопців
наближаються дві дівчинки)
1-й хлопчик. Ой, дивись, якісь дівчата йдуть.
2-й хлопчик. Вони ніби налякані чимось
1-й хлопчик. Так, щось вони невеселі. Здрастуйте, дівчата!
Дівчата. Доброго дня.
2-й хлопчик. Дівчата, а чому це ви не радієте свободі? Адже можна
робити, що захочеш, іти, куди завгодно!
1-а
дівчинка. Це так, але ви спробуйте
хоча б дорогу перейти без синців, переломів, перейдете – ваше щастя.
1-й хлопчик. Он як, так законів не існує не лише для нас, а й для
всіх інших.
2-га
дівчинка. Так, звичайно. В магазин не
потрапиш – він не працює, лікарня зачинена, вийти на вулицю взагалі небезпечно.
2-й хлопчик.
Що ж нам робити? Просити правила
негайно повернутись?
Ведуча. Справжня свобода – це усвідомлена необхідність, вона
можлива лише за опанування прав і їх свідомого дотримання.
На мій погляд, це недопустимо у правовій державі. Мої
права визначено в Конвенції про права
дитини і закріплено Конституцією України.
Сьогодні одне лиш можу сказати: кожна дитина права
мусить знати!
Без знання прав, ні про який гармонійний розвиток особистості
не можна говорити.
У статті 12 Конвенції ООН про права дитину, яку
підписала й Україна, записано, що кожна дитина може вільно висловлювати власну
думку та погляди. Навчаючись в школі, я це добре відчуваю. На заняттях з
історії, філософії, правознавства я можу висловлюватисвою точку зору з
будь-якої проблеми і навіть посперечатись з вчителями. Мені приємно, що до моєї
думки прислуховуються.
Маленькі рученята простягнуті до сонечка. Мамине
тепло, таткові дужі руки. З ни ми не страшно, з ними затишно, вони рідні, любі,
вони – сім’я. та скільки в державі дітей, які позбавлені радості мати батьків,
сімейного щастя. Проблема дітей-сиріт теж існує і в Україні. Правда, за останні
роки конкретна законодавчата інша нормотворча діяльність в Україні спрямована
на те, щоб реально поліпшити становище дітей-сиріт. А в новому Сімейному
кодексі України дитина розглядається як особливий суб’єкт права.
У житті не завжди все так добре, як на папері.
Позбавлені батьківського піклування, діти жебракують, блукають і тікають, щоб
не потрапити до відповідних дитячих закладів, де часто порушуються їхні права
дорослими. Бачу, що ці діти державою юридично захищені, але в житті вони –
беззахисні. Щоб працевлаштуватися, добитися права на житло, треба не один пуд
солі з’їсти.
Справедливість у суспільстві на благо дітей – це закон
законів.
Законів на захист прав підлітків у нашому суспільстві
прийнято чимало і ми, молоді, повинні домагатись захисту своїх прав у державі.
Повинні правити закони, одни з яких є «Закон про охорону дитинства». За цим
законом держава гарантує всім дітям рівні права і рівний доступ до безкоштовної
юридичної допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав.
Маючи право на власну індивідуальність, все ж таки ми,
підлітки, потребуємо, щоб нами належним чином керувала держава і робила це
згідно з нашими здібностями.
Чинні, державні, соціальні та науково-технічні
програми свідчать про багатоаспектність державної турботи про права та інтереси
підлітків, але реалізація наших прав, на мій погляд, неможлива без розвинутої
системи соціальних інститутів в державі, бо без оволодіння науковими юридичними
знаннями не можна навчити людину користуватися своїми правами, захищати їх.
Я МАЮ
ПРАВО
Я маю право
жити на землі,
Творити,
дихати, учитись.
Примножувать
багатства всі її,
Своєю
Україною гордитись.
Я маю право
Україну восхвалять,
Боротися за
неї і за честь стоять.
Безкрайнії
поля її любити,
І щовесни
журавликів із вірою зустріти.
Я маю право
на веселку й на весну,
На щедру
осінь і на тепле літо,
На зиму, так
безмежно чарівну,
І на лани із
стиглим житом.
На золотаве
сонце в небесах,
Що щедро
Україну зігріває.
На соловейка
спів в гаях,
І на любов
батьків, безмежну і безкраю.
