УРОК ДОБРОТИ І МИЛОСЕРДЯ
Краса
врятує світ
Ф. М. Достоєвський
Бути
добрим до кожної травинки ніжної…
Є. Євтушенко
Добро
все переможе
Народна мудрість
Записи
на дошці:
Добро
-
Усе позитивне в
житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям, благо.
-
Добра, корисна
справа, дія, вчинок.
Зло
-
Що-небудь погане,
недобре
-
Нещастя, лихо,
горе
-
Почуття
роздратування, гніву, досади, розлюченість.
(Великий тлумачний словник сучасної української мови.
В. Г. Бусел)
Милосердя
– щиросердність, співчуття, готовність робити добро всякому, любов на ділі,
здатність відгукнутись на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по
відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку,
людини що потрапила в біду.
(Тлумачний словник В. І. Даля)
Учитель
Дорогі
діти! Сьогодні у нас незвичайний урок – Урок доброти і милосердя.
Відтак,
почнемо розкривати велику таємницю природи добра.
Перед
вами таблиця. На ній ви бачите слова: любити, сподіватися, шана, ненависть, сумний,
хвороба, справедливість, війна, кров.
Завдання. Знайдіть спочатку слова, які символізують добро.
А
тепер слова, які символізують зло.
Молодці!
Інтуїтивно ви правильно визначили значення слів.
Ми
зробили перший крок до визначення поняття «добро». А як уявляємо добро?
Чи
можна доторкнутися до Добра?
Чи
можна покуштувати?
Чи
можна понюхати?
Отже,
це категорія не матеріальна, а духовна. Вона стоїть поряд з такими поняттями,
як Душа, Дух.
Як
же зрозуміти, що це – Добро?
З
чим воно асоціюється? З яким предметом ви пов’язуєте поняття «Добро»? (Сонце,
мати, природа тощо)
Як
би ви його намалювали?
(До
дошки запрошуються художники.)
Завдання: намалювати Добро
-
Якщо добро
зобразити у вигляді музики, яка це буде музика? (Весела, сумна, жанр)
-
Яким кольором ви намалювали
б Добро?
-
Що є
протилежністю добра?
-
Чого більше в
сучасному світі – Добра чи Зла?
Отже,
Добро – духовна категорія, її не можна торкнутися, понюхати, посмакувати. Добро
можна тільки відчути: це ласкаве , добре, ніжне ставлення, це готовність допомогти
у скрутну хвилину, це любов до оточуючого світу. Це те, що змушує нас радіти,
любити, співчувати.
А
тепер звіримо свої знання про любов зі словником (зачитується визначення
категорії добра із словників)
Завдання:
-
Де найяскравіше
світять зорі, і де ми робили перші кроки, де у нас були перші відкриття, перші
розчарування?
-
Хто перший у
вашому житті допомагає пізнати суть Добра? У кого найдобріші очі, найкрасивіші
коси, найласкавіші в світі руки?
Уважно послухайте оповідання.
Маленька
дівчинка приїхала з мамою у велике місто. Пішли вони на базар. Мама вела доньку
за руку. Дівчинка побачила щось цікаве. На радощах заплескала в долоні. І
загубилася в юрбі. Загубилася і заплакала:
– Мамо!..
Де моя мама?
Люди
оточили дівчинку і питають
– Як
тебе звуть, дівчинко?
– Оля.
– А
маму як звуть? Скажи, ми зараз її знайдемо.
– Маму
звуть… мама… матуся.
Люди
усміхнулися. І знову питають:
– Ну
скажи, які в твоєї мами очі: карі, сині, блакитні, сірі?
– Очі
в неї… найдобріші…
– А
коси? Які в мами коси – чорні, русі?
– Коси…
Найкрасивіші…
Люди
знову усміхнулися. Питають:
– Ну
скажи, які в неї руки? Може, якась родимка у неї на руках є, згадай.
– Руки
в неї… найласкавіші.
Пішли
люди і оголосили по радіо: «Загубилась дівчинка. У її мами найдобріші очі,
найкрасивіші коси, найласкавіші в світі руки». Як ви думаєте, знайшлася мама?
Чому ви так думаєте?
Мама
дала нам життя. Вона нас жаліє, коли ми поранимо пальчик, вона недосипає ночей,
коли ми хворіємо, вона завжди піклується про нас, навіть тоді, коли ми
виростемо і станемо дорослими. Отже, віддячте мамі своєю добротою, щоб у неї
було менше сивих волосинок.
Робота в парах. Закінчіть речення: «Мені добре, коли…»
«Бути
милосердним – це…»
б)
А хто вас любить дуже-дуже, навіть іноді більше ніж мама, захищає нас від злого
в світі, пече смачні пиріжки і кладе в свята під подушку подарунок?
Святковий обід
Ніна
живе у великій родині. В неї мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся. Ніна
в родині найменша, їй восьмий рік. Бабуся найстарша: їй уже вісімдесят два.
Коли сім’я обідає, в бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до
рота, ложка тремтить і з неї капає на стіл.
Незабаром
у Ніни день народження. Мама сказала, що на її іменини буде в них святковий
обід. На обід Ніна запросить своїх подруг. Ось і гості прийшли. Мама накриває
стіл білою скатертиною. А Ніна думає: «Це ж і бабуся за стіл сяде. А в неї руки
тремтять… Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: В Ніниної бабусі руки
тремтять».
Ніна
тихенько й каже:
–
Мамо, нехай бабуся з нами за стіл не сідає.
– Чого?
– дивується мати.
– У
неї руки тремтять. На стіл накапає.
Мама
зблідла. Не сказала ні слова, зняла зі столу білу скатертину й сховала її в
шафу.
Вона
довго сиділа мовчки. А потім сказала: «Бабуся нездужає. Тому святкового обіду
не буде. Вітаю тебе Ніно з днем народження. Моє тобі побажання – бути людиною».
Запитання: Що це означає бути людиною?
Висновок: Бути Людиною – це поважати старість, дбайливо й
терпеливо ставитись до проявів старості, пам’ятаючи, що ніхто в цьому житті не
вічний, кожен буде старим і немічним.
Ми
з вами поговорили про маму, бабусю. А про кого з найрідніших людей ми забулися?
Зачитаю оповідання «Наш тато одужав».
У
синьоокої Катрусі сьогодні велика радість. Більше року хворів її тато. В
лікарні лежав, три операції переніс. Мама і Катруся усе горювали. Не раз,
бувало, Катруся вночі прокинеться й чує: мама тихо плаче. А сьогодні татко вже
на роботі. Здоровий і бадьорий. Радісно сяють Катрусині очі. Як прийшла вона до
школи, зустріла й поділилася радістю:
–
Наш тато одужав.
Петько
і Грицько подивилися на Катрусю, знизили плечима й нічого не сказавши побігли
ганяти м’яч. Катруся підійшла до дівчаток.
– Наш
тато одужав, - сказала вона й засяяла на радощах.
Одна
із них, Ніна, здивовано спитала:
– Ну то й що?
Катруся відчула, як до горла підкотилася
грудка і їй стало важко дихати. Вона відійшла до одинокої тополі на краю
шкільного подвір’я і заплакала.
– Чого
ти Катрусю плачеш? – почула вона тихий, ласкавий голос.
Підводить
голову – Костик, мовчазний хлопчик, що сидить за останньою партою.
– Наш
тато одужав, – каже, схлипуючи, Катруся.
– Ой,
як здорово! – зрадів Костик. – Біля нашого дому в бору зацвіли проліски.
Зайдемо після уроків до нас, нарвемо і понесемо вашому татові.
Як
би хто знав, як було радісно на душі у Катрусі.
Запитання: Чому ж так радісно було на душі у Катрусі?
Висновок: Бути добрим – це не тільки здатність допомагати, по
співчувати.
Бути
добрим – це здатність радіти чужим радощам, успіхам, сприймати чужу радість, як
свою.
Звучить
пісня «Бути добрим»
Добрим
бути просто чи не просто?
Не
залежить доброта від зросту,
І
дитина робить добру справу
Як
не кине друга на поталу.
Як
людей полюбиш, пошануєш,
Силу
для добра в душі відчуєш.
І
закрутиться земля скоріше,
Якщо
разом станемо добріші
Доброта
з роками не старіє
Доброта
від холоду
зігріє
І якщо вона
як сонце світить,
То
радіють і дорослі й діти.
Дорогі
діти! Давайте зараз заглянемо у свою душу і дамо відповідь на таке питання: чи
завжди наші слова відповідають вчинкам? Що красномовніше говорить про здатність
творити добро – красиве слово, не підкріплене ділом, чи конкретна справа?
Зараз
послухаємо оповідання «Сьома дочка».
СЬОМА ДОЧКА
Було
у матері сім дочок. Ось поїхала мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко.
Повернулася додому аж через місяць.
Коли
мати ввійшла до хати, дочка одна за одною стали говорити, як вони знудьгувалися
за матір’ю.
– Я
скучила за тобою, немов ластівка за сонячним промінням, – сказала перша дочка.
– Я
чекала тебе, як суха земля жде краплину дощу, – промовила друга дочка.
– Я
плакала за тобою, як маленьке пташеня плаче за пташкою, – сказала третя.
– Мені
було тяжко без тебе, як бджолі без квітки, – щебетала четверта.
– Ти
снилася мені, як троянді сниться краплина роси, – промовила п’ята.
– Я
виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейко, – сказала шоста.
А сьома дочка нічого не сказала. Вона роззула матусю і
принесла їй води у ночвах – помити ноги.
Запитання:
Хто найбільше любить свою матір?
Висновок: Добро – дієве. Воно любить конкретні справи.
Довіртеся в своєму житті принципам: «Якнайменше
красивих фраз, якнайбільше красивих справ».
Ми тільки-но поговорили на тему: «Добро і сім’я», де сказали, що сім’я – це
маленька спільність рідних по крові людей.
А якщо взяти багато сімей і з’єднати їх, то це буде вже народ.
З давніх-давен народ збирав перлини мудрості, які
передавалися із уст в уста. Є в народній скарбниці і прислів’я про добро та
зло.
Робота в групах.
Завдання.
Перед вами конверти, в яких ви знайдете, слова про добро. Ви повинні скласти з цих слів
речення – тобто прислів’я про добро. Той, хто зробить це першим, отримає приз.
Цим не обмежується скарбниця української народної
творчості про добро і зло.
Зачитую прислів’я, що записані на дошці:
1.
Добро плодить
добро, а зло плодить зло.
2.
Добро не
пропадає, а зло умирає.
3.
Не все добре, що
солодке.
4.
Ти до нього з
добром, а він до тебе з колом.
5.
Не всяка стежка
без спориша, не в кожної людини добра душа.
6.
Добрий чоловік і
сусідів дім від вогню збереже.
7.
Від лиха до добра
недалека дорога.
8.
З добрим дружись,
а злого й лихого стережись.
9.
Не сподівайся за
добро дяки.
10.
Злий плаче від зависті, а добрий від радості.
11.
Все зле – все немудре.
12.
У кого є злість, той своє серце їсть.
13.
Хто сам не знав зла, не вміє шанувати добра.
14.
Злий сам себе б’є.
15.
Злість до добра
не доводить.
Про
Добро ми поговорили. А поняття, яке стоїть пліч-о-пліч з добром, називається –
Милосердя.
Давайте
пізнаємо природу цього слова. Як ви думаєте, що воно означає?
Зачитую
визначення з словника В. Даля поняття «Милосердя».
Розповідь
про історію виникнення організації «Червоний хрест», принципи діяльності.
Випробовування
Діти
розв’язували задачу. Стояла тиша. Раптом у двері хтось постукав. В клас зайшов
директор і сказав: «Привів нову ученицю». Всі побачили маленьку ученицю.
Тридцять пар очей дивилися на нову школярку. Дівчинка була горбатою.
В
учителя забилося серце. Він дивився в очі школяра, сам відчував, що в його очах
– молитва: «Хай не побачить дівчинка в ваших поглядах, дорогі діти, ні подиву,
ні насмішки».
В
дитячих очях учитель побачив радість: приїхала нова учениця. Вони дивилися
тільки в очі – і ласкаво посміхались.
Учитель
сказав: «Її звати Оля. Вона приїхала до нас здалеку. Хто уступить їй місце за
першою партою? Бачите, яка вона маленька». Всі шість хлопчиків і дівчаток, які
сиділи за першою партою, підняли руки і стали просити: «Я перейду!»
Оля
сіла за першу парту.
Питання: Як ви гадаєте: клас витримав випробовування?
Висновок: бути добрим – це бережливо ставитись до слабших від
себе, до інвалідів, розуміючи, що здоров’я – це
божий дар і ми не повинні хизуватися ним перед слабшими за себе. Здорова і
красива фізична оболонка не завжди свідчить про духовне багатство і душевну
красу, а в немічному тілі може бути багатий внутрішній зміст, любов до
оточуючих, милосердне ставлення до інших.
«Не
будьте байдужим, байдужість смертоносна для душі». (М.Горький)
Діти!
Ми поговорили про ставлення до найбільших людей – батька, матері, бабусі, про
ставлення до слабших себе та інвалідів, а тепер давайте поговоримо про
ставлення до братів і сестер наших молодших – тварин, які є частинкою природи і
теж мають серце, очі, вуха, відчувають тепле відношення до себе.
Запитання: Як Ви розумієте вислів, написаний на дошці:
«Захистіть дітей і тварин. У них немає права голосу, у них немає права вибору».
Послухаємо
оповідання.
ПОСИРОТИВ
Юрко
прийшов до школи з рогаткою. До уроків було чимало часу. Він сів під кущем
бузку і став дивитися на горобців, що весело цвірінькали, плигаючи з гілки на
гілку.
Враз
всі горобці знялися і кудись полетіли. Залишився один. Він цвірінькав тихо і
ласкаво. Потім став дзьобиком чистити пір’ячко. Юрко націлився з рогатки й
пустив у нього камінець.
Юркові
стало страшно: «Невже це я зробив?» - подумалось йому.
Тут
відчув, як хтось поклав йому руку на плече. Панас Іванович відхилив гілку, і
Юрко побачив на бузковій гілці горобине гніздо. З нього виглядало п’ятеро
пташенят. Голі, безпомічні, вони жалібно пищали, роззявляли дзьобики.
– Вони
тепер лишилися без матері, – тихо сказав Панас Іванович. – А якби з твоєю мамою
хтось так вчинив…
Юрко
стояв блідий і мовчазний.
– Ну
що ж, іди на урок, – зітхнув Панас Іванович. – Допомогти цим бідолашкам ніхто
вже не зможе…
Уночі
Юрко майже зовсім не спав. Йому ввижалися пташенятка, що роззявили дзьобики і
жалібно пищали, гукаючи матусю.
Запитання: Як ви оцінюєте вчинок Юрка? Що керувало ним, коли він
вбив пташку?
Висновок: людина на те і людина, щоб оцінювати і зважувати свої
дії і вчинки. Часто людська легковажність і байдужість стає причиною страждань
і невлаштованості братів наших молодших. Отже не будьте байдужими. Пам’ятайте,
що всі ми – діти Космосу і ми народжені
для того, щоб плекати добро.
